Урок №2 міні-курсу по вибору улюбленця від об’єднання заводчиків Lapa 📝
Порода — це група котів або собак, що має набір генетичних і фенотипних (зовнішніх) характеристик (породотвірних ознак), котрі є унікальними для цієї групи тварин і відтворюються з покоління в покоління.
Пояснимо на простих прикладах. У скотіш-фолда фенотипічною ознакою породи, що найбільш запам’ятовується, є притиснуті до голови вушка, у мейн-куна — розмір тіла, у сфінкса — відсутність шерсті. Але при цьому є й інші ознаки, на які звичайна людина може не звернути увагу, а тому помилково прийме метиса за чистокровну тварину.
Генотип не видно зовні. Наприклад, біла кішка може приховувати гени будь-якого іншого забарвлення і передавати їх дітям. А все тому, що ген білого забарвлення пригнічує решту генів і не дозволяє їм проявитися. Але при цьому у потомства вони можуть проявитися.
Оскільки порода — це набір як зовнішніх характеристик, так і генетичних, стає ясно: на око породу не визначають.
Єдиним доказом породи є метрика або родовід, виданий профільною організацією, що контролює діяльність заводчиків. У документі записано 4-5 найближчих поколінь предків: усі вони мають належати до однієї породи.
Проблема визначення на око полягає ще й у тому, що є близькі породи, дуже одна на одну схожі. Ось вам завдання. Спробуйте вгадати, які перед вами породи. Чи, може, це одна порода в різних варіаціях?
Насправді тут є кілька котів, що належать до однієї породи. Але загалом тут цілих 4 породи. Правильна відповідь така (перелічимо від першого к останньому фото): британська, британська, шотландська, невська маскарадна, шотландська, шотландська, сибірська, шотландська, шотландська. Як можна було визначити ці породи на око, не маючи на руках документів? Ніяк!
Породиста тварина обов’язково має документ про походження, і це не ветеринарний паспорт, а саме метрика чи родовід. Тварина, що не має метрики (родоводу), офіційно є безпородною.
А якщо вам показують метрику (родовід), ви повинні знати й те, що іноді ці документи бувають підробленими та їх потрібно перевіряти через фелінологічну чи кінологічну організацію.
Коли ж ви купуєте тварину в горе-плодильника взагалі без документів, ви не можете розраховувати на те, що вона матиме всі ознаки породи. Навіть якщо ця тварина схожа на породу зовні, звички та характер можуть зовсім не відповідати породі. Так, часто «шотландські» коти у плодильників виходять агресивними та абсолютно не ручними. «Бенгальські» коти можуть бути просто дворовими мурками, як і «мейн-куни».
Якщо продавець не в змозі видати вам документ про походження кошеня або цуценя, ви мусите розуміти, що або його батьки зовсім не є породистими, або вони породисті, але не проходили експертизу, а тому не мають права брати участь у програмах розведення кошенят або цуценят. Це означає, що їхнє потомство запросто може мати серйозні вади чи як мінімум не нести в собі всіх ознак породи.
Кошеня або цуценя, що продається без документів, — це потенційна проблема щодо поведінки та здоров’я. Не кажучи вже про те, що вирости вони можуть зовні зовсім не такими, якими ви собі уявляєте.
Пам’ятаєте анекдот, як чоловіку продали ведмедя під виглядом вівчарки? Хоча ось випадок із життя, а не анекдот. Людям продали лисого сфінкса, котрий за кілька тижнів почав обростати шерстю. Звернувшись до фахівців, горе-покупці з’ясували, що їм продали звичайнісінького кота, але перед продажем зробили йому депіляцію. Це справжня історія. І таких випадків безліч. Не станьте жертвою шахраїв!
Де знайти реально породистого кота чи собаку?
Породисті тварини продаються в розплідниках. Їхнім розведенням займаються заводчики. Професійний заводчик — це людина, що має профільну освіту та офіційний дозвіл на ведення діяльності.
Не плутайте розплідник із притулком! Притулок — це місце, куди потрапляють безхатні тварини. У притулку можна знайти і породистих тварин, але вони будуть вже дорослими та зі своїм багажем по здоров’ю та психіці.
Купуючи породисту тварину з документами, ви можете розраховувати на те, що вона матиме певні характеристики зовнішнього вигляду та поведінкові. Якщо ви заздалегідь поцікавитеся характеристиками породи, сюрпризу не буде.
На жаль, серед заводчиків, котрі мають офіційну реєстрацію та видають документи на своїх тварин, теж є нечесні люди. Чистопородність вони забезпечують, але якість тварин може бути не на висоті. І найприкріше, що не на висоті не лише щодо зовнішніх ознак, а й в плані здоров’я.
Тобто, якщо документа немає, це гарантія, що вам намагаються підсунути безпородну тварину. Але наявність документа, на жаль, ще не є гарантією високої якості породистого кота чи собаки.
Ось чому на сайті lapa.shop робиться ще й відсів заводчиків на підставі їхніх професійних якостей. До розміщення оголошень про продаж допускаються лише ті, хто пройшов відбір.
Хто краще — породиста тварина чи безпородна?
Тепер ви, мабуть, і самі можете здогадатися про відмінності породистих та безпородних. Безпородна тварина — це рулетка в плані здоров’я, поведінки та зовнішнього вигляду. Ви не знаєте, яке у собаки чи кота минуле, який досвід взаємодії з людиною та іншими тваринами. Не знаєте, як воно виглядатиме, коли виросте. Не знаєте, що з фізичним та психічним станом.
Ми не скажемо, що краще: брати породистого чи безпородного. Кожен на це питання відповідає сам. І кожному ближче варіант, з яким комфортніше.
Єдиний момент, який точно потрібно прояснити, стосується думки, ніби безпородні тварини здоровіші. Це міф. Насправді, з одного боку, з безпородними тваринами на вулиці працює жорсткий природний відбір: слабкі не виживають. З іншого боку, у них найчастіше в дитинстві були інфекційні захворювання, що можуть давати про себе знати протягом усього життя.
Породисті теж бувають різними. На них природний відбір поширюється менше, бо заводчики з ветеринарами намагаються виходжувати всіх. З іншого боку, породисті менш схильні до зараження різними інфекціями, бо з дитинства отримують щеплення. А є ще й аборигенні породи, котрі ніхто не виводив штучно: вони славляться міцним здоров’ям. Тож не відкриємо Америки, сказавши, що насправді все дуже індивідуально. Породиста тварина може бути дуже здоровою, а безпородна — дуже хворою.
Заводячи улюбленця породистого чи безпородного, люди просто керуються різними мотивами. Породистих люблять за передбачуваність та певний набір характеристик. Також зовнішність у породистих, як правило, набагато цікавіша, хоч і не завжди.
Крім того, люди, що віддають перевагу породистим, часто бувають честолюбними — питання престижу не стоїть для них на останньому місці. До того ж, багатьох хвилює питання інфекцій, якими майже завжди заражені тварини з вулиці.
Ті, хто заводить безпородних, керуються насамперед жалістю та бажанням зробити добру справу. Часто це буває ситуативним рішенням. Побачив і закохався. Або побачив і пожалів настільки, що захотів забрати собі. Буває, що тварину людям підкидає сама доля.
Немає хорошого чи поганого рішення. Є той варіант, що найбільше підходить саме вам.
А ми ризикнемо припустити, що вас більше цікавлять породисті улюбленці — тому ви тут. У наступному уроці ми докладніше поговоримо про вибір конкретної породи.
